Блог Криворученка Миколи Петровича: Нові методичні розробки (частина 2)

Управління освіти і науки Київської облдержадміністрації

ДНЗ «Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу»

Методична робота на тему:

Контроль навчальних досягнень учнів як важлива складова освітнього процесу в закладах професійної освіти

Виконав викладач спецдисциплін

М. Криворученко

Київ, 2018 р.

Анотація

У даній роботі викладач на основі багаторічного досвіду викладання спеціальних та загальнотехнічних дисциплін у ПНЗ розглядає аспекти проблеми здійснення контролю знань, умінь та навичок учнів, висловлює своє бачення особливостей застосування різних засобів і методів контролю з метою досягнення максимальної ефективності освітнього процесу.

Автор дає обґрунтування доцільності використання окремих методів контролю і наводить приклади їх застосування, а також висвітлює можливі шляхи удосконалення педагогічної діяльності з проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів.

Зміст

Вступна частина. стор. 4

Розділ І. Теоретична частина. 6

1.1. Форми і методи контролю навчальних досягнень учнів. 6

1.2. Оцінка як засіб контролю знань, умінь та навичок. 18

1.3.Шляхи удосконалення педагогічної діяльності з проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів. 20

Розділ ІІ. Практична частина. 25

Висновки. 32

Список використаної літератури. 34

Вступна частина

Процес вивчення предметів, зокрема технічних дисциплін у ПНЗ не може бути повноцінним, якщо не враховувати те, як учні сприймають, осмислюють і запам’ятовують вивчене, як застосовують набуті знання на практиці. Тому контроль навчальних досягнень учнів є однією з найважливіших ланок навчального процесу. Найважливіше призначення контролю полягає в тому, щоб оцінити, що і як учні засвоюють і як вони відносяться до навчання.

Контроль і оцінка знань, умінь та навиків мають навчальне, розвивальне і виховне значення, а, здійснюючи ці елементи навчального процесу, викладач виявляє сильні і слабкі сторони сприйняття учнів, їх пам’яті, мислення, мови і уваги. При цьому вивчаються інтереси і схильності учнів, здібності їх.

Важливим завданням контролю навчальних досягнень учнів являється виховання у них почуття відповідальності в ході виконання навчальних завдань.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є: а) контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня групи, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу викладачеві відповідно планувати і викладати навчальний матеріал; б) навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню і систематизації навчального матеріалу, вдосконаленню підготовки учня групи; в) діагностико-коригуюча, що допомагає вияснити причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та коригувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків; г)стимулюючо-мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, формує мотиви їх навчання; д)виховна, що передбачає формування вміння відповідально і зосереджено

працювати, застосовувати прийоми контролю і самоконтролю, розвиток кращих якостей особистості [9].

Метою даної випускної роботи являється: з’ясувати оптимальні шляхи підвищення ефективності методів контролю знань, умінь та навичок учнів при

вивченні технічних дисциплін.

Завдання випускної роботи: показати актуальність проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів у нинішніх умовах підготовки конкурентно спроможних спеціалістів.

Розділ І. Теоретична частина

1.1. Форми і методи контролю навчальних досягнень учнів

Контроль навчальних досягнень слід проводити своєчасно і систематично, тільки тоді він дає необхідний навчальний і виховний ефект. Викладач завжди повинен знати, які успіхи кожного учня, і завчасно виявляти і виправляти його помилки, надавати відповідну допомогу. Для учнів контроль їх навчальних успіхів є стимулюючим фактором, а тому їх оцінка має бути об’єктивною і справедливою. Правильно виставлена оцінка допомагає учням правильно оцінити свої можливості і направити зусилля на здійснення реальних перспектив. У цьому проявляється виховна роль оцінки [6].

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів запроваджена 12-бальна шкала, яка побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обгрунтована, творча;

якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

ступінь сформованості загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;

рівень оволодіння розумовими операціями, тобто вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми);

самостійність оцінних суджень.

Вказані орієнтири покладено в основу виділення чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

У дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

перший рівень – початковий (відповідь учня елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення);

другий рівень – середній (учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний вирішувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності);

третій рівень – достатній (учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання у стандартних ситуаціях, вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, він може самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності);

четвертий рівень – високий (знання учня глибокі, міцні, узагальнені, системні, учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію) [5].

Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
1	Початковий рівень Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи.
2	Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку.
3	Учень відтворює менше половини навчального матеріалу, з допомогою викладача виконує елементарні завдання.
4	Середній рівень Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення викладача, повторити за зразком певну операцію чи дію.
5	Учень розуміє основний матеріал, здатний з помилками і неточностями дати визначення понять.
6	Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою викладача здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при вирішенні задач за зразком.
7	Достатній рівень Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основи теорії. Вміє наводити окремі власні приклади та підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях.
8	Знання учня достатньо повні, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, робити висновки, контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але із деякими неточностями.
9	Учень вільно володіє вивченим матеріалом, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує докази у власній аргументації.
10	Високий рівень Учень має глибокі і міцні знання, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює нові факти, явища, ідеї.
11	Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і вирішувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і проблеми, виявляючи особисту позицію щодо них.
12	Учень має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і вирішувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Розвиває свої обдарування і нахили.

Облік успішності потрібно проводити шляхом перевірки знань і умінь учнів і поточних спостережень за ними. Перевірка може бути певним етапом уроку, може поєднуватись із засвоєнням нового матеріалу, повторенням і т. п. Поточні спостереження слід проводити на протязі всього процесу навчання. При поточних спостереженнях викладач проводить контроль (пропонує відповісти на питання, розв’язати задачу, прокоментувати відповідь товариша і т. д.) в основному за бажанням учня. Перевірку починають з того моменту, коли учні вже засвоїли навчальний матеріал, а поточні спостереження проводяться на будь-якому етапі процесу засвоєння. В ході перевірки учневі виставляються оцінки, а в ході поточних спостережень оцінки, звичайно, не виставляються [6].

В ході спостережень викладач поступово накопичує про кожного учня дані, що характеризують як його досягнення, так і недоліки в роботі. Доповнення і поправки до відповіді товариша, відповіді з місця на окремі питання викладача при закріпленні матеріалу, пояснення при виконанні вправ і перевірці домашніх завдань, уміння розібратися в схемах при виконанні лабораторно-практичних робіт, відповіді на запитання при повторенні і т. д.—все це дає викладачу матеріал для оцінки якостей знань і умінь учнів. Викладач запам’ятовує ці дані і враховує їх при оцінці відповідей в ході перевірки або при виставленні підсумкової оцінки. Найчастіше використовується усне опитування, яке може бути індивідуальним і фронтальним. І хоча індивідуальне опитування забирає багато часу на уроці, але , як показує досвід, воно добре розвиває мову, пам’ять і мислення учнів. Учень вчиться міркувати, порівнювати, робити висновки, захищати свою думку, формулювати поняття.

Крім індивідуального опитування усну перевірку можна проводити у формі бесіди викладача з групою. В цьому випадку на запитання викладача потребуються короткі відповіді, завдяки чому в бесіді приймає участь значна кількість учнів. Таке фронтальне опитування слід поєднувати з повторенням пройденного матеріалу, а це попереджає забування і закріплює знання. Запитання для фронтальної бесіди мають бути короткими і зрозумілими, а їх

зміст повинен спонукати учнів до самостійної розумової та практичної діяльності. При цьому можна застосовувати запитання: на порівняння(“В чому схожість і відмінність?” і “Чим відрізняється..?”; “Вказати різницю…”); на встановлення причинно-наслідкових зв’язків(“Що стало причиною..?”; “Що відбудеться, якщо..?”; “Як зміниться..?”; “Який вплив чинить..?”; “Який зв’язок існує..?”); на визначення мети дії, явища, процесу і т. п.(“З якою метою..?”, “Яке призначення..?”); на класифікацію предметів або явищ за вказаною ознакою(“На які групи діляться..?”); навстановленнязначення того чи іншого явища, процесу(“Який вплив чинить..?”; “Яке значення має..?”); на висновки і узагальнення(“Який висновок можна зробити..?”; “В чому суть..?”); на виявлення просторових уявлень учнів(“Показати на схемі…”; “Прослідкувати за схемою…”).

Контрольні письмові роботи потрібно застосовувати, щоб перевірити всіх учнів за короткий час. Такі роботи можуть бути поточними і тематичними. Тематичні проводяться в кінці вивчення теми на протязі уроку [9].

Ось приклади завдань для тематичних письмових контрольних робіт. Матеріалознавство:

Тема: Термічна обробка сталі та чавуну.

1. Суть та призначення відпалювання та нормалізації.

2. За діаграмою стану сплаву залізо-вуглець вказати перетворення, що відбуваються при нагріванні сталей 45, У13, чавуну із вмістом вуглецю 3,8%.

Основи електротехніки:

Тема: Вимірювання електричних величин та електричних параметрів.

1.Способи і прилади для вимірювання опору. Для чого в омметрі є два джерела живлення з різними напругами?

2.Вольтметр розрахований на напругу 110 В. Його опір 50 Ом. Потрібно

розширити межі вимірювань даного вольтметра до 660 В. Яким повинен

бути опір додаткового резистора?

3.Визначити витрату електроенергії за тиждень, якщо у приміщенні є 10 ламп по 60 Вт, які горять в день по 5 год. і нагрівач потужністю 300 Вт,що працює по 4 год. в день.

Поточні контрольні роботи проводяться в ході уроку на протязі 10-15хв. по поточному матеріалу теми. Завдання для таких робіт включають питання, відповіді на які показують якість засвоєння учнями суттєво важливого матеріалу теми.

Ось приклади поточних контрольних робіт:

Матеріалознавство.

Тема: Види термообробки сталі і чавуну.

1. Яким чином одержують мартенситну структуру сталі?

2. Яким способом слід загартовувати поверхню деталі, щоб серцевина залишалась незагартованою?

Основи електротехніки.

Тема: Електротехнічні пристрої.

1. Чому трансформатор може працювати тільки в колах змінного струму, а не постійного?

2. На паспорті електродвигуна написано: U=220 B; I=5 A; cosy = 0,8. Визначити активний, індуктивний і повний опір обмотки двигуна.

До складу контрольних робіт можна включати і такі завдання, які потребують виконання графічних робіт. Сюди належать зображення схем, механізмів, графіків залежності величин і т. д. Дуже важливим методом контролю знань, умінь та навиків являється практична перевірка. Завдання для практичної перевірки включають складання схем, вимірювання різних величин,розбирання, складання і наладку машин і механізмів, виявлення причин несправностей і т.п. До способів практичної перевірки навчальних досягнень належать також і лабораторно-практичні роботи.

Усну, письмову та практичну перевірки можна застосовувати як окремо так і комплексно. Комплексне застосування різних методів контролю підвищує ступінь активізації учнів [10].

Наведемо приклад комплексного застосування різних методів контролю на уроці електротехніки по темі “Електричні машини”. Учням видаються картки-завдання і вони одночасно виконують роботу у відповідності із вказаними у них завданнями: перший учень описує будову і основні несправності електричних машин, другий—креслить схеми способів збудження магнітного поля в машинах постійного струму, третій—розбирає електродвигун, виявляє несправності в ньому, четвертий—здійснює пуск двигуна. Решта учнів в цей час виконують поточну письмову роботу по картках-завданнях. На перевірку навчальних досягнень таким способом затрачується стільки ж часу як і при індивідуальному опитуванні, але ефект перевірки значно більший [1].

Досить ефективним являється також програмоване опитування з допомогою карток-завдань. Завдання, що застосовуються при програмованому опитуванні можна звести до двох основних типів: вибіркові, що ґрунтуються на пригадуванні і виборі відповіді, і з конструйованою відповіддю, що ґрунтується на пригадуванні і доповненні. Найчастіше застосовуються вибіркові завдання. До кожного запитання подібного завдання пропонується кілька відповідей на вибір; учень вибирає правильну відповідь. Серед вибіркових завдань можна виділити альтернативні, множинного і перехресного вибору.

Альтернативні завдання використовуються тоді, коли на поставлене запитання учень повинен відповісти “ так” або “ні”. У зв’язку з великою імовірністю вгадування відповіді альтернативні завдання слід використовувати рідше інших вибіркових завдань. Завдання множинного характеру пропонують вибір однієї відповіді із кількох. Наведемо приклад множинного вибору:

Спеціальна технологія.

Запитання	Відповіді
Вказати тип регулятора обертів колін- частого вала дизельного двигуна	1. Вакуумний. 2. Відцентровий. 3. Електромагнітний. 4. Вібраційний.

Приклад завдання перехресного вибору:

Технічне креслення

Лінії креслення застосовуються для:

1.Суцільна товста основна.

2.Штрихова.

3.Штрихпунктирна тонка.

4.Штрихпунктирна з двома точками.

5.Суцільна тонка.

1.Для розмірних і виносних ліній.

2.Для зображення невидимих контурів.

3.Для осьових і центрових ліній.

4.Для зображення видимих контурів.

5.Для зображення ліній згину на роз-

гортках деталей.

Серед вибіркових завдань можна застосовувати завдання на ідентифікацію, в яких замість словесних і числових відповідей приводяться схеми, графіки, креслення і т. п. Учень повинен розібратися в зображеннях і пронумерувати їх у відповідності із завданням.

Завдання з конструйованими відповідями виконуються шляхом внесення доповнень у запропонований текст, формулу, визначення і т. п., в яких є відповідні пропуски; іноді замість пропусків в тексті завдання залишається місце, куди учень записує відповіді. Ось приклади завдань із спецтехнології та допусків і технічних вимірювань.

Спеціальна технологія.

З точки зору електротехніки котушка

запалювання автомобіля являється…

1.Конденсатором.

2.Трансформатором.

3.Генератором.

Допуски і технічні вимірювання.

Допуском на розмір деталі називається…

1.Інтервал дійсних значень розмірів,

що лежать між найбільшим і най-

меншим допустимими розмірами.

2.Різниця між найбільшим і наймен-

шим допустимими розмірами.

3.Різниця між найбільшим і номіна-

льним розмірами.

Важливим засобом перевірки знань учнів із спецдисциплін являється написання ними технічних диктантів. Особливо зручно застосовувати такі диктанти для перевірки засвоєння учнями формулювань визначень, законів, формул і ін. з пройденої теми. Для цього після закінчення вивчення теми на підсумковому уроці викладач виділяє 10-15 хв., під час яких учні пишуть технічний диктант. Викладач диктує початок визначення, а учні повинні дописати його закінчення. Кількість питань диктанту визначається їх складністю та об’ємом формулювання. Диктант учні пишуть на окремих аркушах, які вони потім здають на перевірку. Наведемо приклад переліку питань технічного диктанту з основ електротехніки по темі “Електричні кола змінного струму”:

1.Активним опором кола змінного струму називається…

2.Формула закону Ома для кола змінного струму має вигляд…

3.Трифазною системою змінного струму називається…

4.Потужність змінного струму вимірюється(назвати прилад)…

5.Одиницею вимірювання реактивної потужності є…

Серед різних методів контролю навчальних досягнень учнів перспективним являється метод тестової перевірки. Цей метод передбачає застосування тестів у вигляді завдань специфічної форми, які дозволяють оцінити ступінь оволодіння учнями навчальним матеріалом. Однією з найбільш важливих переваг тестового контролю є висока ступінь об’єктивності

виставлення оцінок, оскільки надається можливість точного підрахунку правильних і неправильних відповідей. І тому перевірка та оцінка знань здійснюється незалежно від викладача. Тести є також відмінним засобом індивідуалізації навчання, оскільки враховуються психологічні особливості учнів. Тестові завдання повинні охоплювати вузлові питання всього курсу предмету і складатись таким чином, щоб їх можна було використовувати на будь-якому етапі вивчення предмету і на кожному уроці зокрема. На уроках тести застосовуються як при перевірці якості засвоєння раніше вивченого матеріалу, так і при вивченні нового матеріалу та його закріпленні.

Ці ж самі тестові завдання застосовуються в кінці вивчення курсу при складанні учнями заліку. Вигідність і зручність застосування тестової перевірки очевидна: за короткий проміжок часу перевіркою охоплюються всі учні із наступним високим ступенем об’єктивності оцінювання [11].

В деяких випадках, застосовуючи диференційований підхід до учнів при вивченні окремих тем, тестові завдання можна пропонувати лише окремим учням, вибираючи при цьому питання відповідної складності.Також тестові завдання можна пропонувати деяким учням перед виконанням лабораторно-практичної роботи з метою вияснення їх готовності до виконання цієї роботи. Наведемо приклад тестових завдань з предмету “Устаткування підприємств харчування”:

1.Машина МРГ-300А служить для нарізування: а) гастрономічних продуктів; б)варених овочів; в) сирих овочів.

2.Двохстінна конструкція холодильної шафи забезпечує: а) жорсткість конструкції; б) теплоізоляцію; в) звукоізоляцію.

3.Обробка продукції НВЧ-коливаннями здійснюється в: а) грилях; б) термокамерах; в)мікрохвильових печах.

Підсумовуючи сказане, слід відмітити, що перелічені способи контролю навчальних досягнень учнів потрібно розглядати і застосовувати в органічній єдності з поточними спостереженнями, усною, письмовою і практичною перевіркою знань, умінь та навиків.

Контроль і оцінка навчальних успіхів учнів повинні здійснюватись із врахуванням індивідуальних особливостей учнів. І хоча до всіх учнів групи пред’являються однакові вимоги у відношенні об’єму і якості знань, але разом з тим слід приймати до уваги такі якості окремих учнів, як сповільненість в мисленні, зайва самовпевненість, фізичні вади. Необхідно також враховувати і тимчасові труднощі деяких учнів, викликані якими-небудь поважними причинами. Облік успішності учнів із спецдисциплін можна розділити на поточний, періодичний і заключний [7].

Поточний облік забезпечує міцне засвоєння і закріплення навчального матеріалу, сприяє своєчасному формуванню знань, умінь та навичок, розвитку їх пізнавальних здібностей. Якщо поточний облік проводиться систематично, то він має велике стимулююче значення.

Періодичний облік проводиться після вивчення великої за обсягом теми навчальної програми або кількох взаємопов’язаних між собою тем. Такий облік іноді можна поєднувати з тематичним повторенням навчального матеріалу і здійснювати на повторно-узагальнюючих уроках.

Дуже важливою є тематична перевірка успішності. Суть її в тому, що після вивчення кожної теми проводиться ґрунтовна перевірка навчальних досягнень учнів і за результатами такої перевірки кожному учню виставляється оцінка в журнал. Це фактично являється тематичним або мінізаліком. До періодичного обліку можна також віднести і посеместрову атестацію, яка проводиться перед закінченням кожного семестру і являє собою серйозну перевірку знань та умінь учнів з цілого ряду тем. Значення атестаційних оцінок для учнів велике, як в плані стимулювання успішності(залежить оцінка, яка йде в диплом), так і в матеріальному відношенні(залежить розмір стипендії).

Заключний облік успішності має своєю метою виявити і оцінити знання, уміння та навики, одержані учнями за весь курс навчального предмету в цілому. З технічних дисциплін такий облік здійснюється шляхом проведення заліків та екзаменів. Вони відіграють велику роль в підвищенні якості навчання учнів, тому що являються додатковим стимулом у навчанні, сприяють

ліквідації фактів невідповідності поточних оцінок дійсному рівню підготовленості учнів. Заліки та екзамени привчають учнів керувати своїми емоціями, працювати максимально зосереджено. І тут є ще друга сторона цього питання: результати заліків та екзаменів являються в певній мірі і показником якості роботи самого викладача [1].

З точки зору практичності і ефективності найбільш доцільною формою проведення заліків та екзаменів з технічних дисциплін являється усна форма із застосуванням білетів. Залікові білети повинні містити одне-два питання, а екзаменаційні — два-три питання із різних розділів програми. Білети мають бути приблизно однакової складності і охоплювати всі теми і розділи програми з даного предмету. Наведемо деякі приклади залікових білетів з предмету

“Допуски та технічні вимірювання”:

Білет 1.

1.Взаємозамінюваність та її види. Значення взаємозамінюваності.

2.Визначити допуск на вал діаметром 28 мм, якщо верхнє відхилення становить +0,25мм, а нижнє -0,08мм.

Білет 2.

1.Види інструментів для контролю різьб.

2.Визначити допуск посадки для спряження отвору і вала діаметром 50мм,

якщо верхнє відхилення отвору +0,32мм, а нижнє +0,12мм; верхнє відхилення вала +0,15мм, а нижнє 0.

Приклад екзаменаційного білету із спецтехнології:

Білет 1.

1.Значення і перспективи розвитку автомобільного транспорту в Україні та

в світі.

2.Загальна будова та робочий цикл двигуна автомобіля.

3.Перевірка технічного стану та ТО коробки передач.

До заключного обліку навчальних досягнень учнів належать також випускні кваліфікаційні екзамени, які приймає затверджена наказом екзаменаційна комісія. За результатами складання цих екзаменів учням присвоюються кваліфікація та розряд з відповідної професії.

1.2. Оцінка як засіб контролю знань, умінь та навичок учнів

Контроль успішності учнів повинен здійснюватись із максимальною об’єктивністю виставлення оцінок, оскільки одержання оцінки у житті учня—це завжди значне явище, тому що із ним часто пов’язані складні переживання: почуття задоволення і радощів, розчарування. Одержавши оцінку нижчу, ніж та, на яку очікував, учень роздумує, чому йому поставили саме таку оцінку, аналізує свої успіхи, порівнює свої результати із результатами товаришів. Несправедливо занижена оцінка іноді стає причиною байдужого відношення учня до навчання, пригнічує позитивні стимули до старанного і активного навчання. Виставлена без достатніх підстав висока оцінка також може призвести до шкідливих наслідків, коли учень знижує вимогливість до себе [3].

Учні повинні відчувати справедливість і об’єктивність оцінки знань і разом з тим у них необхідно виховувати самокритичність і уміння спокійно і в той же час активно вживати заходи для того, щоб при низьких оцінках виправляти помилки і недоліки у своїй роботі, ліквідовувати прогалини у знаннях, вчитися краще.

Слід відзначити, що у підвищенні об'єктивності оцінки знань, умінь та навичок, дотриманні єдності у підході до контролю і оцінки навчальних досягнень учнів особливу роль відіграють методичні комісії ПНЗ, де викладачі обмінюються досвідом роботи, виробляють єдину лінію у пред'явленні вимогливості до учнів, координують критерії своїх оцінок [6].

Оцінки потрібно виставляти за усні відповіді, за виконання вправ, контрольних письмових і графічних робіт, лабораторно-практичних робіт, за результати комп'ютерного тестування.

Оцінювання усних відповідей являється найбільш складним із точки зору об'єктивності, бо якщо письмові і графічні роботи, відповіді за картками-завданнями при їх оцінці піддаються якомусь кількісному аналізу (кількість правильних і неправильних відповідей, кількість помилок і т. п.), то правильність оцінювання усних відповідей цілком і повністю лежить на совісті викладача.

Для підвищення стимулюючого і навчально-виховного значення оцінки дуже важливим являється обгрунтування викладачем оцінки. Якщо відповідь або робота учня оцінюється позитивно, необхідно вказати йому на достоїнства і недоліки, помилки і їх причини і дати пораду, як добитися більш високих показників. Якщо виставляється незадовільна оцінка, то потрібно зразу пояснити учневі, а відповідно, і всій групі, в чому причина такої оцінки [5].

При письмовій перевірці відношення учнів до контрольних робіт багато в чому визначається тим, як викладач перевіряє і оцінює їх. Потрібно невідкладно перевіряти контрольні роботи, враховуючи, що учні з нетерпінням чекають результатів перевірки їх знань. Своєчасне і аргументоване повідомлення цих результатів завжди пов'язане із великим інтересом учнів. Особливо важливо проаналізувати зі всією групою типові помилки. Слід мати на увазі, що особливо цінне, коли учневі доручається самому встановити, де у нього помилка, знайти її причини і дати правильну відповідь [2].

Як уже було відмічено, оцінка повинна навчати і виховувати одночасно, а для цього вона повинна об'єктивно відображати рівень підготовленості учня; щоб оцінка мала максимальний виховний вплив, вона поряд з об'єктивністю повинна характеризуватись ще й перспективністю, що сприяє мобілізації волі і зусиль учня в конкретних навчальних ситуаціях.

Перспективність оцінки проявляється в тому, що на певних етапах навчання слабким учням, які проявили наполегливість у досягненні більш високих навчальних успіхів, викладач у ряді випадків може виставляти за відповіді і роботи більш високі оцінки, ніж ті, на які вони заслуговують. Перспективна оцінка – це не будь-яка завищена оцінка, а лише та, яка тимчасово допускаючи відступ від об'єктивних показників, правильно відображає динаміку розвитку ділових якостей учня, його рух від незнання до знання, від невміння до вміння, від недобросовісності до старанності, до

системи в своїй роботі. Таким чином, перспективна оцінка відображає не тільки результат, але і зусилля учня для досягнення успіху.

При правильному використанні перспективна оцінка відіграє позитивну роль в організації навчальної діяльності учнів. Але тут можуть бути певні небезпеки, які зумовлять невміле, педагогічно недоцільне використання перспективної оцінки. Потрібно чітко розмежовувати оцінки перспективні і незаслужені. Тому перспективну оцінку як засіб мотивації навчальної діяльності учнів можна застосовувати лише утвердивши пріоритет і непохитність оцінки об'єктивної, без якої не може відбуватись ні навчальний, ні виховний процес [6].

Потрібно вміло використовувати “політику оцінки” для підвищення інтересу учнів до навчання, стимулювання їх навчальних успіхів. Непоганий результат дає такий методичний прийом, як опитування тільки підготовлених до відповіді учнів. Цим самим забезпечується істинно виховуючий, заохочуючий вплив оцінки. Розуміння, врахування причин, за яких учень в окремих випадках не підготувався до відповіді, породжує в учнів впевненість, що викладач являється старшим товаришем, гуманною людиною, а таку людину неможна обдурити, соромно не виконати його завдання [4].

Контроль і оцінка краще виховують учнів тоді, коли вони перетворюються у своєрідне змагання і демонстрування знань. Навчання не може базуватись тільки на одній свідомості учнів, але контроль і вимогливість неможливі без відповідальності викладача, постійного врахування великої кількості факторів, і перш за все особистості учня.

1.3. Шляхи удосконалення педагогічної діяльності з проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів

Питання пошуку шляхів удосконалення оцінювання знань, умінь і навичок учнів являється одним із найактуальніших питань сучасної педагогіки і психології.

Сучасна 12-бальна система оцінювання побудована за принципами обліку особистих досягнень учнів початкового, середнього, достатнього і високого рівнів можливостей, коли аналізу підлягають:

-характеристики відповіді учня: елементарна, неповна, повна, доведена, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, осмислення, повнота;

-ступінь сформованості загально-навчальних і предметних умінь та навичок;

-рівень оволодіння розумовими операціями, такими як уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

-ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності;

-досвід творчої діяльності (уміння виявляти, вирішувати проблему);

-самостійність оціночних суджень.

Враховуючи ці фактори можна цілком впевнено стверджувати, що сучасний урок повинен бути особистісно орієнтованим, сутність якого полягає в активній позиції учнів на кожному етапі уроку: орієнтаційно-цільовому (мотиваційному), проектування майбутньої діяльності, організації, реалізації і контрольно-оціночному етапах. Ця позиція дає змогу учневі проявити свої особистісні якості, знання та вміння, а викладачеві – висловити своє позитивне ставлення до успіху учня, виставити оцінку, поурочний бал (критерії оцінювання) не тільки результату, а й процесу освітньої діяльності учня.

Основні проблеми, які виникають в реалізації особистісно-зорієнтованого навчання, це: мотивація, спільна постановка ідей і планування майбутньої діяльності, цінування і оцінювання навчальних досягнень учнів. Але ці проблеми можна успішно вирішувати, підходячи до їх розв’язання із наукової і практичної точки зору. Перш за все, при доборі змісту навчального матеріалу, викладач повинен керуватись принципами відповідності змісту уроку меті особистісного розвитку учня і принципам осмислення процесу навчання [4].

Вчені виділяють такі два етапи у доборі змісту навчального матеріалу: формування цілісної системи взаємопов'язаних понять і визначення необхідних для засвоєння понять фактологічних даних і способів навчальної діяльності. При цьому фактологічні дані повинні бути зведені до необхідного мінімуму.

Добираючи навчальний матеріал, дуже важливо викладачеві обрати методичні прийоми у вивченні програмного матеріалу. Тут потрібно керуватись порадою: “Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому корінь викладацької справи”. Перепробувати десять методів і обрати свій, переглянути десять джерел інформації і не триматися ні одного неухильно – ось єдино можливий шлях живого викладання. Потрібно вічно винаходити, вимагати, удосконалюватись, аби викликати в учнів інтерес до свого предмета [2].

Дуже корисно для викладача було б користуватись такою пам'яткою:

1. Учень активно залучається в процес самостійного пошуку і “відкриття” нових знань, вирішує питання проблемного характеру.

2. Навчальний труд, як і будь-який інший, цікавий тоді, коли він різноманітний.

3. Одноманітна інформація і одноманітні способи дій дуже швидко викликають нудьгу.

4. Учень повинен розуміти важливість, потребу вивчення предмета в цілому і окремих його розділів.

5. Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший.

6. Чим частіше перевіряється і оцінюється робота учня на уроці, тим цікавіше йому працювати.

На заняттях слід пропонувати учням для вирішення різні проблемні ситуації, пов’язувати навчальний матеріал з реаліями життя, але недоцільно примушувати учнів механічно запам’ятовувати формули, численні дати й імена, сотні правил, які перевантажують пам’ять і навряд чи знадобляться в реальному житті. Потрібно вчити учнів знаходити і використовувати необхідну їм інформацію [1].

З цією метою необхідна з боку викладача мотивація навчальної діяльності. Дуже важливо розвивати в учнів інтерес до навчального матеріалу; учень повинен розуміти важливість і потрібність матеріалу уроку чи теми для майбутньої навчальної діяльності.

Також важливим є залучення учнів до контролю за навчальною діяльністю, використання групових форм взаємоконтролю. Учні на уроках з технічних дисциплін повинні брати участь у виправленні допущених помилок, вчитися робити самоаналіз та взаємоаналіз відповідей. Викладач узагальнює судження учнів, доповнює їх, використовує механізм цінування участі в роботі і оцінювання результатів роботи учнів.

Цінування – це щире вираження своєї радості стосовно досягнень учня. Викладач повинен цінувати компетентність (здатність застосовувати знання, уміння та навички для досягнення мети), особистісні якості (цілеспрямованість, оригінальність, акуратність, самостійність). При цьому викладач використовує вербальні (вираження свого позитивного ставлення словами) і невербальні (міміка, жести) прийоми. Важливо заохочувати окремих учнів на виду у всієї групи, вміти знайти у відповідях чи діях кожного учня щось особливе.

Справжній педагог повинен створювати обстановку успіху, вчити радіти перемогам інших і підбадьорювати тих, хто програв. Закінчуючи урок, не пропустити випадку, щоб перед групою підбадьорити тих, хто ще не впевнений у собі, малоактивний.

Слід бути тактовним щодо відстаючих учнів, ніколи їх не сварити у присутності групи, а краще похвалити при всіх, навіть за найнезначніші якісь досягнення. Необхідно показати учневі, що він може навчатися не гірше від інших [3].

Викладач повинен знати і вільно володіти критеріями оцінювання з предметів і донести ці критерії до відома учнів. Неможна допускати такого щоб викладач, прекрасно знаючи свій предмет і добре володіючи методикою його викладання, мав низьку оціночну базу. Неможна повідомляти оцінки наприкінці уроку, а тим більше після дзвоника та ще й без коментарів. В аргументації оцінок мають потребу всі учні, особливо дуже ранимі, сором’язливі, чуйні – їх травмує будь-яка несправедливість і конфліктні учні, що ведуть себе демонстративно, навіть агресивно. Доцільно перед подачею учнями робіт на перевірку запропонувати їм самим собі поставити оцінки. Це допомагає зрозуміти критерії оцінок викладача і критично поглянути на власну діяльність. Слід використовувати взаємоперевірку робіт, практикувати рецензування та оцінювання самими учнями усних відповідей. Уміння перевіряти себе і товариша, зрозуміти причини, з яких виставлена та чи інша оцінка, важливо, і його потрібно розвивати кожного разу, коли є можливість.

При перевірці знань важливо повідомляти учням:

-форми контрольно-оціночної діяльності на уроці (усна, письмова, за схемами, таблицями, комбінована та ін.);

-зміст контрольно-оціночної діяльності (за якою темою проводиться контроль);

-критерії і показники оцінювання.

В учня повинна також бути можливість вибору змісту і форм контролю, він має брати участь у контрольно-оціночній діяльності (самооцінка, взаємооцінка). Опорою для формування в учнів самооцінки є оціночна діяльність педагога і колективні оцінки. Час від часу той чи інший учень може виступити перед групою із аналізом своїх знань, умінь та навичок у тій чи іншій галузі [9].

Використовуючи різні форми контрольно-оціночної діяльності, викладач зобов'язаний враховувати психологічні та індивідуальні особливості учнів. Незадовільна психологічна обстановка опитування може призвести до повного провалу навіть добре підготовленого учня, частковий же провал у цих випадках стає, на жаль, звичайним явищем. Будь-який учень, коли відповідає, хвилюється. Абсолютно байдужих не буває. І буває досить якоїсь дрібниці для того, щоб учень бадьоро, зі знанням справи почав викладати матеріал чи запнувся, заплутався і … безнадійно замовкнув. Учень чомусь не почув запитання чи не зрозумів його. Є також учні із дефектами мови. Таким особливо важко. Вони соромляться свого недоліку, і досить найменшої посмішки друзів, щоб віднести її на свій рахунок і замовкнути. Є учні, які можуть відповідати миттєво, але є багато і таких, котрим передусім треба зібратися з думками (повільно мислячі). І якщо викладач почне підганяти, то повний чи частковий провал учня забезпечений.

Отже, викладач повинен створювати таку психологічну обстановку опитування, при якій учень, що відповідає, буде себе почувати абсолютно спокійно. Тільки в обстановці доброзичливості, поваги, довіри, співпереживання учень охоче і легко приймає навчально-пізнавальну задачу. Викладач повинен уміти співпрацювати і радитися з учнями, як з товаришами. Співробітництво педагога і учня – це об’єднання їхніх інтересів і зусиль у вирішенні багатьох навчально-виховних завдань. Важливо постійно доводити учням, що вони здібні, а впевненість педагога в можливостях учнів сприяє тому, що вони зосереджують всі свої зусилля на досягненні успіху. І це є найважливіше для справжнього педагога [7].

Розділ ІІ. Практична частина

У своїй викладацькій діяльності, здійснюючи контроль навчальних досягнень учнів, я намагаюсь враховувати індивідуальні особливості учнів,їх рівень підготовки (успішність), активність на заняттях, тобто здійснюю диференційований підхід до учнів.

Широко використовую підсумкові тематичні самостійні роботи після вивчення кожної теми або розділу. Групу ділю на три підгрупи за рівнем знань і учням кожної підгрупи пропоную завдання відповідної складності. Завдання бувають у вигляді тестів, або у вигляді питань якісного чи кількісного характеру. Перевірку виконання і оголошення оцінок здійснюю, по можливості, найближчим часом, оскільки учні з нетерпінням чекають результатів оцінювання своїх робіт. Учням, які одержали низький бал, за їх бажанням дозволяється перескласти самостійну роботу на кращу оцінку на протязі трьох навчальних днів.

Ось приклади завдань різної складності, які пропонуються учням після вивчення теми “Трансформатори, режими їх роботи та основні технічні характеристики” (предмет “Основи електротехніки”).

Завдання незначної складності.

1. Що називається трансформатором, його використання.

2. Назвати режими роботи трансформатора.

3. Дати визначення основних технічних характеристик трансформатора та написати відповідні формули.

Завдання середньої складності.

1. Пояснити принцип дії трансформатора.

2. Описати фізичну суть режиму холостого ходу трансформатора.

3. Обмотки трансформатора намотані дротом різної товщини. Пояснити, яка із цих обмоток розрахована на вищу напругу, а яка – на нижчу. Відповідь обґрунтувати.

Завдання підвищеної складності.

1. Пояснити причини тепловтрат у трансформаторі.

2. Описати перетворення електричної енергії в трансформаторі під час роботи його в режимі навантаження.

3. Задача. Визначити потужність, споживану трансформатором, якщо при його ККД, рівному 95%, корисна потужність становить 120 Вт.

З метою активізації мислительної діяльності учнів та підвищення їх зацікавленості у вивченні технічних дисциплін пропоную учням так звані “запитання на 12 балів”. Такі запитання розроблені з деяких тем спецтехнології для підготовки слюсарів з ремонту автомобілів та загальнотехнічних дисциплін.

Учням повідомляється, що оцінку “12 балів” одержить той, хто відповість на таке запитання (оголошується запитання). Причому наголошується на тому, що повинна бути правильна і вичерпна відповідь на запитання, тому що ставиться або 12, або – нічого. А учень, який одержить 12 балів, матиме серйозний шанс на високу оцінку з даного предмету у дипломі. Як правило, це зацікавлює учнів і вони після постановки запитання вступають у жваву дискусію.

Ось приклади деяких “запитань на 12 балів”.

1. Що і як потрібно змінити в конструкції асинхронного двигуна змінного струму, щоб він став синхронним?

2. Первинна обмотка трансформатора розрахована на змінну напругу 220 В. Що відбудеться з трансформатором, якщо його увімкнути на таку ж напругу, але постійного струму? Відповідь обґрунтувати.

3. Чому у з’єднаннях на трубах великого діаметра нарізають різьбу з малим кроком, а на трубах малого діаметра – з великим кроком?

4. Поясніть, чому сірі, високоміцні, ковкі, половинчасті чавуни маркірують, а білий чавун – ні.

5. Чому поперечний переріз шатуна двигуна автомобіля поступово зменшується у напрямку від його нижньої до верхньої головки?.

Як показує практика, ефективним способом контролю знань учнів являється складання таблиць із систематизації вивченого матеріалу. Систематизація передбачає мислений розподіл предметів і явищ по групах і підгрупах залежно від їх подібності і відмінності. Це сприяє формуванню в учнів здібностей до узагальнення і засвоєння системи знань. Вправи у вигляді заповнення таблиць являються одночасно і завданням, і робочим матеріалом. Таблична форма завдань, маючи гарну наочність, дозволяє викладачеві точно

фіксувати характер помилок кожного учня, а також здійснювати самоконтроль своєї діяльності, пов’язаної з навчанням.

При вивченні спеціальних і загальнотехнічних предметів ефективними є оглядово-повторювальні таблиці, у яких питання сформульовані і розміщені в такому порядку, що на них неможна відповісти без вдумливої і осмисленої роботи за підручником або записами, зробленими на уроці при поясненні матеріалу викладачем. Заповнення таблиці потребує від учня значної розумової роботи при відбору матеріалу і формулюванні відповідей на запитання. Особливо цінною являється можливість аналізувати заповнену таблицю і знаходити причинно-наслідкові залежності.

Наведемо приклад оглядово-повторювальної таблиці із технології зварювання металів.

Зварювані метали	Електроди	Сила струму	Флюс	Труднощі при зварюванні	Дефекти зварювання
Низьковугле- цева сталь Низьколего- вана сталь Чавун із піді- грівом Чавун без підігріву Мідь Латунь Бронза Алюміній

Такого типу таблиці я використовую при вивченні електротехніки, матеріалознавства, спецтехнології. Наприклад,

електротехніка – характеристика постійного струму: електрорушійна сила, струм, напруга, опір, провідність (визначення, одиниці вимірювання, символи); характеристика з’єднань споживачів електричної енергії; паралельне, послідовне, змішане (визначення, типові схеми, характеристика за струмом, напругою, опором, застосування);

матеріалознавство – характеристика органічних та мінеральних олив: види, властивості, компоненти, переваги, недоліки, область застосування;

спецтехнологія – ріжучий інструмент: матеріал, термообробка, характер роботи, точність обробки, стійкість; види обробки плоских поверхонь: рубка, обпилювання, шабріння, притирка (точність, види, область застосування, можливість механізації, передові методи і т. п.).

Роботу з таблицями провожу так: спочатку перші таблиці заповнюю сам на дошці, а учні переносять їх до себе в зошити. Потім кілька таблиць учні складають разом під моїм керівництвом, після чого працюють індивідуально. По мірі накопичення в учнів досвіду і в залежності від характеру матеріалу, що вивчається, змінюється і характер роботи з таблицями. Вони все більше стають засобом для самостійного вивчення матеріалу на уроці. Учням повідомляється мета роботи, і вони, самостійно вивчаючи матеріал за підручником та іншими джерелами, заповнюють таблицю. При оцінюванні роботи учня з таблицею враховую точність викладеного матеріалу, акуратність і правильність оформлення таблиці, оперативність виконання завдання.

З метою максимальної об’єктивності оцінювання знань учнів практикую також розв’язування продуктивних задач, які потребують від учнів певних мислительних дій. Продуктивні задачі можуть бути кількісними і якісними.

Кількісні задачі – це такі задачі, в умовах яких немає всіх вихідних даних для їх розв'язку. При розв'язуванні таких задач учні визначають, які дані їм додатково потрібні, де їх можна знайти, використовують довідникову літературу, таблиці, стандарти.

Наведемо приклад кількісної продуктивної задачі: визначити температуру нагріву стальної втулки діаметром 100 мм для гарячої посадки на вал із натягом і=100 мк при зазорі в момент складання а=30 мк. Температура в приміщенні t=20'С.

Для розв’язку цієї задачі недістає коефіцієнта лінійного розширення сталі, який учні знаходять в таблиці, після чого задача розв'язується за відповідною формулою.

Для більш сильних учнів цю ж задачу можна дати у більш ускладненому вигляді: визначити температуру нагріву стальної втулки діаметром 100 мм для забезпечення гарячої посадки. В цьому випадку учні повинні за таблицею посадок знайти величину натягу, задатись найбільш оптимальним зазором в момент складання і температурою в приміщенні.

В ході розв’язування другої задачі учні повинні свої знання про загальні правила розрахунку електричних кіл застосувати до заданих конкретних умов.

Задача. Розрахувати за струмом навантаження і втратою напруги мережу, яка живить освітлювальну установку виробничого приміщення. У приміщенні встановлено 130 світильників із двома люмінесцентними лампами по 80 Вт кожна. Живильна мережа виконана чотирьох провідною проводом з алюмінієвими жилами і гумовою ізоляцією, прокладеним в стальній трубі. Втрата напруги в лінії не повинна перевищувати 2,5%. Довжина лінії 150 м.

Зміст задачі потребує застосування розрахункових формул, уміння оцінити реальну обстановку, користуватись довідниками, прийняти рішення про вибір перерізу провода в залежності від результатів розрахунку за струмом і втратою напруги.

При оцінюванні досягнень учнів у розв’язуванні подібних задач слід в першу чергу враховувати логічність їх мислення, правильність вироблення алгоритму розв'язування задачі, а потім уже математичні здібності, грамотність оформлення і ін..

З метою підвищення активності учнів у ході індивідуального опитування застосовую такі методичні прийоми, як коментування і доповнення відповідей опитуваних учнів, паралельний контроль кількох учнів, видача завдань окремим учням групи у вигляді роздаткового матеріалу для їх виконання під час опитування, колективний розгляд якості відповідей товариша, залучення учнів до відповідей на окремі питання по ходу відповіді на основне запитання і т. п.

Учні, які приймають участь у колективному обговоренні відповідей та відповідають на окремі запитання по ходу відповіді, одержують відповідні заохочувальні оцінки.

Вимоги до запитань для індивідуального опитування такі ж самі, як і до запитань при повторенні вивченого матеріалу: чіткість, конкретність, ясність, зрозумілість, прикладний характер. При індивідуальному опитуванні в основному задаю запитання, які потребують зв’язного обгрунтування

викладення фактичного матеріалу: опис способів одержання і властивостей матеріалів; опис будови і принципу дії машин, механізмів, обладнання; пояснення способів їх обслуговування, наладки, регулювання і т. п.

При опитуванні необхідні педагогічний такт і доброзичливість викладача. Переривати відповідь учня слід тільки в тих випадках, коли він допускає грубі помилки, відповідає не по темі. Якщо учень не може зрозуміти і сам виправити помилку, то викладач викликає іншого учня для її виправлення. В необхідних випадках викладач ставить такі запитання, які повинні стимулювати думку учня, але ні в якому разі не підказувати йому правильну відповідь.

Контроль знань учнів із кількох пройдених тем або розділу здійснюю також шляхом написання технічного диктанту. Технічний диктант учні пишуть, як правило, на підсумкових уроках, які передбачені в кінці вивчення теми або розділу. Учні сідають за столами в один ряд, щоб уникнути підглядання. Для написання диктанту виділяється 10-15 хвилин. Викладач диктує початок визначення, а учні дописують його закінчення. Кількість питань диктанту залежить від їх складності та об’єму формулювання. Під час написання технічного диктанту тихо звучить легка класична музика. Роботу учні пишуть на окремих аркушах, які вони потім здають на перевірку.

Ось приклад переліку питань технічного диктанту з предмету “Спеціальна технологія” по темі “Будова двигуна автомобіля. Робочий цикл та технічні характеристики”:

1. Основними механізмами двигуна являються …

2. Системами двигуна є …

3. Робочий цикл двигуна складається із тактів …

4. Ефективною потужністю двигуна називається …

5. Робочим об’ємом циліндра називається …

6. Перевагами багатоциліндрових двигунів являються …

Заключне, підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється після вивчення ними всього курсу предмету. Із загальнотехнічних дисциплін таке оцінювання проводиться шляхом складання учнями заліків в усній чи письмовій формі, а із спецтехнології – складанням усного іспиту.

Останнім часом в училищі перед проведенням основного іспиту із спецтехнології ми практикуємо проведення попереднього іспиту або адміністративного опитування. Суть його полягає в тому, що за кілька днів

перед основним іспитом учні попередньо складають іспит перед комісією, в яку запрошуються представники адміністрації училища, наприклад, заступник директора з навчально-виробничої роботи, старший майстер виробничого навчання, майстер даної групи і, звичайно, викладач спецтехнології. Учням пропонуються ті екзаменаційні білети, а також площинні і об’ємні посібники, які будуть у них на основному іспиті. Попередній іспит проводимо на останніх підсумкових уроках курсу спецтехнології.

Слід відзначити, що такий захід у значній мірі активізує і стимулює підготовчу діяльність учнів до складання основного іспиту, оскільки результати попереднього іспиту враховуються на основному іспиті. Та й для самого викладача попереднє екзаменування учнів є корисним у тому плані, що дає можливість оцінити результати своєї викладацької діяльності, виявити свої успіхи та прорахунки.

Висновки

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що контроль знань, умінь та навиків учнів, облік їх успішності являються обов’язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх етапах процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня засвоєння знань, умінь та навичок учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даного предмету, кваліфікаційній характеристиці.

Як складова частина процесу навчання контроль має освітню, виховну, розвивальну, діагностичну, стимулюючу, управлінську функції. Здійснюючи ці елементи навчального процесу, викладач виявляє сильні і слабкі сторони сприйняття учнів, їх пам'яті, мислення і мови, уваги і волі. Він вивчає інтереси і схильності учнів, здібності і обдарування, піклується про розвиток і формування позитивних якостей особистості кожного.

Методи і форми контролю, які використовує викладач, - це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу.

Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження. Окремі вчені виділяють також методи графічного контролю, методи програмованого і лабораторного контролю, користування книгою, проблемні ситуації.

Виділено чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий. Визначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою. Обов’язковими видами оцінювання навчальних досягнень учнів є тематичне і підсумкове. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема.

Сучасний урок, як основна ланка навчально-виховного процесу, повинен бути особистісно зорієнтованим і основними проблемами в реалізації

особистісно зорієнтованого навчання є: мотивація, спільна постановка цілей і планування майбутньої діяльності, цінування і оцінювання навчальних досягнень учнів. Запорукою успішного розв’язання цих проблем є наполеглива праця педагогів у пошуках нових, адаптованих до сучасних вимог форм і методів навчання, у тісній співпраці педагога і учня.

Оцінка навчальних досягнень повинна бути максимально об’єктивною; тільки тоді вона буде навчати і виховувати одночасно.

В підвищенні об'єктивності оцінки і дотриманні єдності у підході до контролю і оцінки навчальних успіхів учнів особливу роль повинні відігравати методичні комісії ПНЗ, де викладачі обмінюються досвідом роботи,виробляють єдину стратегію у вимогливості до учнів, координують критерії своїх оцінок.

Загалом у системі профтехосвіти у відповідності із Законом “Про професійно-технічну освіту” необхідно реалізовувати принципи гуманізації, демократизації освіти, переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій. Відповідно до цього слід змінювати і підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів. Воно має ґрунтуватись на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенції, тобто загальну здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, що набуті завдяки навчанню.

Список використаної літератури

1. Безпалько В. П. Складові педагогічної технології. – М., 2009.

2. Ващенко Г. О. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – Київ, Українська Видавнича Спілка, 2009.

3. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу. – Рідна школа, 2000.

4. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. – К., “Школяр”, 2008.

5. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. – Освіта України, № 40.- 5 жовтня 2000р.

6. Левченко Л. І. Шляхи вдосконалення педагогічної діяльності з проблем оцінювання навчальних досягнень учнів. – Рідна школа, 2003.- № 11.

7. Лозова В. І., Москаленко П. Г., Троцько Г. В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. – К., 2007.

8. Локшина О. В. Зовнішнє оцінювання навчальних досягнень учнів: світові підходи та українські перспективи. – Директор школи. – 2004.- № 2.

9. Семиченко В., Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання. – Рідна школа.- № 10.

10. Житник Б. Основи сучасного навчання. – Завуч. Бібліотека “Шкільного світу”. Сучасні шкільні технології. Частина І. – 2006.

11. Загрекова Л. В., Николина В. В. Теория и технология обучения: Учебное пособие. – М., Высшая школа, 2008.

12. Кириллова Г. Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. – М., 2007.

Блог Криворученка Миколи Петровича

Нові методичні розробки (частина 2)

Немає коментарів:

Дописати коментар